Місто біля Азовського моря

Сквер в Геническе по пр.Мира

Сквер в Геническе по пр.Мира

Кожному, хто вперше приїжджає до Генічеська, кидається в вічі розкішна зелень вулиць та дворів. Навесні місто вкриваеться рожевим цвітом абрикосів, потопає у білопінному цвітінні квітів.

А влітку воно ніжиться у проміннях яскравого південною сонця, всміхається різнобарв’ям квітників, п’янить запахами моря, котре милує око різноманітністю своїх відтінків.

Генічеськ небагатий на старовинні архітектурні пам’ятнії….. Але добре відомий як край хліборобів і чабанів, рибалок і та чудове місце для літнього відпочинку.

Ми пропонуємо вам здійснити невелику екскурсію по місту, де ви познайомитесь з його провідними підприємствами, побути у скверах, парках, музеї, у мальовничих місцях відпочинку.

В 1784 році на безлюдних берегах Азовського моря виникло невелике поселення, що дістало назву Генічеськ. Ця назва походить від слова «дженічке» .
Селяни, що оселилися тут, називали його також Усть-Азовськом. Деякий час ці назви існували паралельно.

Немає відомостей, що було на цьому місці до виникнення поселення. Можливо, тут стояла невелика фортеця. На подібну думку наштовхує той факт, що під містом були створені великі підземні ходи, які збереглися до наших днів. Їх виникнення — поки що загадка. Деякі з них простяглися на 4—5 кілометрів.
На степових просторах місцеве населення займалося землеробством, розвивалося й вівчарство.

Під час Кримської війни Генічеськ був одним з найближчих тилів. Тому тут зосереджувались резервні війська й ополченські частини, а також великі запаси продовольства для армії, що захищала Севастополь.

У травні 1855 року англо-французький флот прорвався в Азовське море. Місто охороняли батальйон піхоти та двісті донських козаків. На озброєнні їх було лише дві гармати. Такі сили не могли протистояти ворожій ескадрі, яка підійшла сюди 16 травня. Вороги підпалили 130 човнів з продовольством, що стояли в протоці, а також зерно і кам’яне вугілля, котрі лежали на березі. Саме місто було сильно зруйноване.

Згодом Генічеськ завдяки зручному місцезнаходженню став центром, через який з Приазов’я за кордон експортувалися хліб, сіль, вовна. Транспортування продукції південних степів було нелегкою справою. Пароплави не могли підійти до берега, вони зупинялися на рейді за сім кілометрів від міста. Зерно, борошно, сіль, вовну, смалець, рибу спершу навантажували на дрібнотоннажні судна та баржі, а потім вже перевантажували на пароплави. Незабаром до Генічеська проклали залізницю, по якій щороку відправлялося до 5 мільйонів пудів зерна та стільки ж солі.

У місті осіли представники торговельних контор з різних країн. З’явилися й місцеві купці-багатії. Був споруджений п’ятиповерховий млин — один з найбільших на півдні України.

До революції Генічеськ був звичайним провінціальним містечком. В 1882 році жителі його порушили клопотання про перейменування містечка в посад і заснування місцевого самоврядування.

На їхнє прохання справник склав «Опис Усть-Азовського міста Генічеськ» — «Жителів у Генічеську є: селян обох статей 1330 душ, сторонніх осіб, що живуть у містечку,— 1096, іноземців — 72; дворів — 223, дворів сторонніх осіб — 204, православна церква—1, поштова контора—1, російське училище—1, торгових крамниц 20, водочних складів — 3, винних—1, ренських винарень — трактирів — З».

Це був, так би мовити, звіт про культурно-побутові заклади і стан народної освіти, про охорону здоров’я і торгівлю. Ось ще один опис дореволюційного Генічеська: «Як і в усіх заштатних містечках того часу, в центрі Генічеська височів кам’яний собор з зеленими куполами. Навколо собору — курний майдан «привоз»… Варто було проїхати якомусь возу, як услід за ним збивалися в повітря клуби пилу, котрий годинами тримався у повітрі й повільно осідав на покрівлях».

В архівах Генічеського музею  зберігається такий цікавий документ: «Взимку 1900 року людина, що переходила Соборну вулицю (нині вулиця Воровського), потонула по шию в грязюці. На центральній вулиці були суцільні болота. Доводилося виставляти тички для орієнтації гужового транспорту».

Геническ улица Ленина

На въезде в Геническ — здесь заканчивается ул.Ленина

А тепер для порівняння пропонуємо пройтись по одній з центральних магістралей міста — вулиці Леніна, яка одна може розповісти про разючі зміни, які сталися у Генічеську за наше життя. Вона простяглася через увесь Генічеськ і, наче своєрідний міст, з’єднує степ і море.

Одним кінцем вулиця упирається в море, хвилі якого підкочуються мало не до самих корпусів провідного підприємства міста — Генічеського рибоконсервного заводу. На місці нових заводських цехів колись були лабази та кустарні коптильні різних ділків. До війни тут був прийомний пункт, що відвантажував рибу для інших підприємств. З 1946 року він сам почав переробляти її і поступово розширюючи консервний цех, перетворився на завод. Зараз підприємство випускає продукцію широкого асортименту — консервовану рибу у томатному соусі, маслі з овочами та крупами. Широким попитом користуються консерви з азовських бичків, сардини, скумбрії, рибний плов, рибальська юшка та інші. Продукція з маркою Генічеського заводу йде на експорт у соціалістичні країни.

Рибоконсервний завод — це високомеханізоване підприємство. Тут працює близько 700 робітників. За рік він виробляє 12 мільйонів 700 тисяч умовних банок рибних консервів. Завод має свій флот з п’яти прийомно-транспортних суден.
Рибу постачає заводові місцева рибартіль «Революційна хвиля». Щороку з глибин Азовського моря вона піднімає 40—50 тисяч центнерів бичків, камбали, оселедців. Артіль оснащена потужними моторними суднами й сучасними знаряддями лову.

Неподалік від заводу розташовані комбінат побутового обслуговування і міський харчокомбінат, який виник у 1961 році. Зараз він має 7 цехів і випускає різну продукцію — від хліба до овочевих і м’ясних консервів. А кондитерським виробам комбінату може позаздрити «Гастроном» будь-якого великого міста — тут багатий вибір тортів і тістечок, вони дуже смачні й красиво оздоблені.

Щоб було більш повне уявлення про розвиток економіки Генічеська, розповімо ще про деякі промислові підприємства, хоч адреса їх — в інших районах міста.

На новобудовах Донбасу і Далекого Сходу, Риги і Єревана, Вільнюса і якутського міста Мирного добрим словом згадують продукцію Генічеського арматурного заводу.

На багатьох висотних будинках Москви, у приміщенні Московського державного університету, на гідроелектростанціях та інших промислових об’єктах країни встановлені вентилі з маркою «Генічеськ». Найближчим часом завод буде повністю реконструйований.

Великим попитом у трудящих нашої країни користується продукція прядильно-ткацької фабрики.Спершу вона випускала вовняні хустки, які не раз демонструвалися на Брюссельській міжнародній виставці, згодом підприємство освоїло випуск вовняних та байкових ковдр з начосом. За два роки випуск ковдр збільшився з 400 тисяч до 1100 тисяч погонних метрів.

Постійними замовниками фабрики є магазини Москви, інші міста і промислові центри країни. Генічеські ковдри відмічені дипломами та преміями .

Найбільше з переробляючих підприємств міста — Генічеський винзавод. Виробнича потужність його — 5 тисяч тонн вина за сезон. Нині завод випускає за рік 550 тисяч деклітрів 12 промислових сортів.

На вулиці Леніна розташований Генічеський автопарк де замість колишніх 25 візників перевозку вантажів і пасажирів здійснює велике автотранспортне господарство, яке налічує 120 вантажних автомашин, 22 автобуси, 8 легкових таксі. З Генічеська автобуси відправляються по 27 внутрірайонних і міжміських маршрутах.

На шляху нашої подорожі по вулиці Леніна — медичне училище, дитсадок «Рибка», музична школа, бібліотеки, поліклініка та інші заклади, які з’явилися у місті лише за часів Радянської влади. До революції медичну допомогу мешканцям міста за плату надавали лікар, фельдшер та няня.

Нині про охорону здоров’я населення піклується близько 50 лікарів, понад 200 працівників з середньою медичною освітою. У Генічеську є лікарня на 125 ліжок, 2 диспансери, декілька пунктів охорони здоров’я на підприємствах, станція переливання крові, санітарно-епідемічна станція.

Лікувальні заклади оснащені сучасною медичною апаратурою. Вони мають шість рентгенівських апаратів, більше 50 апаратів та приладів для фізіотерапії, десять автомашин для надання невідкладної медичної допомоги.

1967

Оставьте комментарий